Із досвіду роботи

    Тема досвіду: Використання інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови.

       Актуальність досвіду.

Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду розвитку педагогічної освіти є пошук нових :  змісту, форм, методів і засобів навчання; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження освітніх інновацій на засадах сучасної філософії освіти.

Компетентнісний підхід до вивчення іноземних мов розглядається як такий засіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання та досягнення мети навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Сучасна педагогіка визначає декілька груп компетентностей. Відповідно до рішень Європейської Ради основною компетентністю на уроках іноземної мови є комунікативна компетентність, тому що вона забезпечує набуття учнями вміння обговорювати проблеми, доводити власну позицію, виробляти власну точку зору, розвивати критичне і креативне мислення та адаптуватися у мовному середовищі.

Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу до вивчення іноземної мови є застосування інтерактивних методів навчання. Системне використання інтерактивних методів є актуальним для сучасної освіти, та виступає ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.

    Мета досвiду—створити та забезпечити оптимальнi умови реалiзацiї можливостей розвитку комунікативної компетентності учнiв, використовуючи різноманітні засоби та форми інтерактивного підходу до навчання на уроках англійської мови.
     Мета досвіду досягається шляхом реалізації таких завдань:

-формування комунікативної компетентності;

- розвиток  мовленнєвої культури, творчих здібностей, критичного мислення, самостійного аналізу та оцінювання вивченого;

-формування гуманістичного світогляду, духовного світу людини, її моральних та естетичних  цінностей.

     Реалізація цих завдань дозволяє мені розвивати компетентну особистість у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей.

    Використання інтерактивного навчання, на відміну від інших систем навчання, дозволяє значно збільшити відсоток засвоєння інформації (до 90 %); навчання орієнтоване, на відміну від традиційного, не тільки на засвоєння знань, але й на розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання. Головним джерелом мотивації є інтерес самого учня, у результаті чого навчальній діяльності притаманний високий рівень активності. Учитель виступає як рівноправний партнер учнів, виконує організаційні та консультаційні функції.

       Теоретична база.

Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спирається на Національну доктрину розвитку освіти, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа)», Регіональну програму впровадження компетентісно-орієнтованого підходу в навчальний процес  тощо.

    Вивчення комунікативної компетентності особистості має як наукове, так і практичне значення, оскільки впливає на успішність порозуміння між людьми, уміння спілкуватися і налагоджувати стосунки. У результаті аналізу досліджень комунікативної компетентності було виявлено, що вона розглядається як: комунікативні знання (Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.А.Петровська, А.П.Панфі­лова, О.Г.Коваленко), комунікативні здібності (Ю.М.Ємельянов, А.П.Панфілова, С.С.Макаренко, B.R.Nancy), комунікативні характеристики (комунікативні риси) (Н.М.Мельникова, В.П.Черевко, Т.Д.Щербан, О.І.Гринчук, А.М.Сухов, А.О.Деркач). Узагальнюючи проаналізовані дані слід визначити, що комунікативна компетентність має динамічний характер, представляє собою сукупність знань, які дозволяють розвивати здібності, орієнтуватися у комунікативних ситуаціях і формувати сталі комунікативні характеристики.

    Інтерес до технології інтерактивного навчання як освітньої інновації з’явився в Україні близько десяти років тому. Методичне підґрунтя досвіду роботи та його практична реалізація спираються на наукові дослідження та теоретичні розробки відомих педагогів О.Пометун, І.Родигіної, Л.Пироженко, Т.Ремех, О.Мокрогуза, І.Якиманської, М.Махмутова тощо.

       Провідна ідея досвіду.

      Реалізувати стратегічну мету досвіду, створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості неможливо без урахування наступних умов: знання вікових особливостей та рівня комунікативної компетенції учнів; ознайомлення їх з особливостями інтерактивних методів; поступового введення інтерактивних прийомів у процес навчання; постійної роботи щодо розвитку навичок групової взаємодії.

Комунікативна компетентність учня характеризується цілою низкою здібностей, що виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності, такими як:

- умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

-вести діалог;

-брати участь у дискусіях;

-вести переговори;

-уміння переконувати і відстоювати свою точку зору, тобто спілкуватися.

            Моделювання проблемних ситуацій, постійна організація пізнавальної діяльності учнів забезпечує на уроці інтерактивне спілкування, що передбачає обмін думками, ідеями, почуттями між співрозмовниками, умінням критично і творчо мислити.

                     Дослідження,  проведені Національним тренінговим центром (США) показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень відображені у схемі, що отримала назву „Піраміда навчання”.               

    З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання –10%), а найбільших – 70-90% інтерактивного.

Треба звернути увагу на ще один аспект освітньої діяльності - процес впровадження інтерактивних прийомів відбувається в умовах модульно-розвиваючого навчання. Ця система на відміну від класно-урочної має своє програмно-засобове забезпечення навчально-виховного процесу. До незаперечних здобутків модульно-розвивальної системи слід віднести те, що вона теоретично й технологічно розв’язує проблему внутрішньої вмотивованості навчально-освітньої діяльності вчителя й учня, вимагає від них максимальної пізнавальної регуляційної пошукової активності і самостійності.

Спираючись на принципи модульно-розвиваючого навчання, запроваджуючи інтерактивні методи та прийоми вчитель організує процес навчання на основі проблемного підходу до засвоєння знань, виступає у ролі консультанта-координатора.

        Результативність досвіду.

Кожен із методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування методів навчання не існує. Педагог самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

У ході інтерактивного навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу ситуацій і відповідної інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.

Інтерактивні методи відкривають нові можливості для ефективної взаємодії учителя й учнів: учитель стає наставником саморозвитку учня, провідником в інформаційному просторі, а учень у свою чергу, перетворюючись на суб’єкта пізнавальної життєдіяльності протягом уроку,  набуває особистісних компетентностей.

Інтерактивне навчання розвиває в учнів комутативні вміння та навички, забезпечує виховну мету, привчає їх працювати у команді, знімає нервове навантаження.

Стійка динаміка якості знань учнів є підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтовує доцільність використання інтерактивних методів для формування компетентної особистості.

          Навчальні заняття для мене та моїх учнів — постійний пошук, спільна праця, в основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаний результат. На сучасному етапі розвитку педагогічної галузі набуває популярності метод проектів. Учні дуже захоплюються виконанням творчих та проектних робіт, це дозволяє їм краще запам’ятовувати та засвоювати навчальний матеріал .

     За інноваційним потенціалом досвід носить характер формування комунікативної компетентності в учнів, що у свою чергу сприятиме:

1а)    продуктивному засвоєнню навчального матеріалу та розвитку навичок його практичного використання;

  б)    збагаченню соціального та комунікативного досвіду школярів;

3в)    підвищенню пізнавальної активності та мотивації навчання в учнів.

Діяльність учнів Висловлюють власну думку. Вміють аргументовано її довести. Роблять доповіді. Вміють писати тези, план, реферат. Проводять захист рефератів, проектів, роблять презентації. Ставлять запитання до учнів та вчителя. Відповідають на запитання учнів чи вчителя. Вміє визначити свої помилки, дотримується культури спілкування.

Що має зробити вчитель та який результат з позиції діяльнісного підходу буде свідчити про формування комунікативної компетентності?

Діяльність учителя Використовує діалогічні методи. Організовує дискусії. Спонукає висловлювати власну думку. Стимулює надання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них, Пропонує письмові роботи (твір, звіт про мандрівку, лист до друга). Створює проблемні ситуації, практикує захист творчих робіт та проектів. Тому основними формами навчання , які я використовую на уроці є групова, парна та індивідуальна робота (додаток 1). Значне місце у формуванні комунікативної компетентності посідають проблемні ситуації, письмові роботи у формі твору, комунікативні творчі завдання, асоціативні кола, розробка проектів, широко використовую технології колективно-групового навчання, методи «Карусель», «Коло ідей», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Дебати» тощо.

Для ефективного застосування методів та прийомів інтерактивного навчання необхідно детально планувати роботу на уроці. 

Орієнтовна структура уроку

із застосуванням інтерактивних технологій

       Висвітлення змісту досвіду як системи в дії.

   При проведенні уроків використовую диференційований підхід до навчання; користуюся допоміжними матеріалами (картками із завданнями, наочністю,мультимедійними презентаціями та іншим роздатковим матеріалом). Я намагаюся зробити уроки цікавими, використовую на уроках різноманітні ігри, враховуючи вікові особливості учнів. Граючи, вони не помічають, як засвоїли новий матеріал. За допомогою ігор кожний учень має змогу вчитися у своєму стилі. Гра стимулює процес пізнання і навчання дітей. А також привчає їх до сумлінної праці. При вивченні теми «Знайомство» я використовую гру « Мікрофон».( кожен учень бере мікрофон і розповідає про себе). При закріпленні лексичного матеріалу часто використовую м’яч (вчитель кидає м’яч учню і говорить слово, учень повертає його і перекладає слово.). Під час вивчення теми « Професії» використовую рольові ігри ( діти обирають собі професію і розповідають про себе), а під час вивчення тем «Навколишнє середовище», «Шкільне життя», «Подорожування» використовую дебатні технології. Використання інтерактивних технологій на уроках свідчить про підвищення якості знань і мотивації учнів до навчальної діяльності (додаток 2).

Найбільше приділяю увагу вмінню правильно висловлювати учнями свої думки, їхньому знанню навчального матеріалу, а також творчій роботі. При плануванні та проведенні уроків я завжди дотримуюся належних загальнодидактичних вимог, процес проведення в цілому відповідає логіці навчального процесу. Етапи уроку визначаються за типом, метою, завданнями та змістом запланованого. У підготовці та проведенні занять керуюся різними видами діяльності, тому планую не однакові типи уроків, а саме: урок засвоєння знань, урок формування умінь і навичок, урок застосування знань, умінь та навичок, узагальнення та систематизації, а також, комбіновані уроки (додаток 3). Найголовнішим завданням кожного уроку є визначення навчально-виховних завдань. Саме від їх реалізації залежить виконання загальноосвітньої, розвивальної та виховної мети. Добір методів та прийомів відбувається незалежно при плануванні кожного уроку із вибором певних завдань різних типів, самостійні чи колективні, узагальнюючі, або пошукові, тощо. Парна та групова робота допомагає учням засвоїти навчальний матеріал на належному рівні, взаємодіяти, розв’язувати ті чи інші проблеми,реалізувати природне прагнення кожної дитини до спілкування. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.

Вправи до кожної теми уроків обираються із урахуванням індивідуальних та вікових особливостей кожного учня. У кінці кожної теми проводяться контрольні роботи, складені згідно навчальної програми (додаток 4).

Усі методи і прийоми навчання, які я використовую на своїх уроках, мотивують учнів до навчання, плідної роботи та набуття знань.

Список використаної літератури:

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – с. 160.

2. Іноземні мови в навчальних закладах. 2004. – №1. – с. 77.

3. Іноземні мови в навчальних закладах. 2001. – №4. – с. 43

4. Освітні технології: Навчально – методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко та ін. За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.:А.С.К., 2001. – с. 256.

5. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. – с. 135.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2005. – с. 192.

7. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – с. 98.

8. Утёмов В.В., Зиновкина М. М. Структура креативного урока по развитию творческой личности учащихся в педагогической системе НФТМ-ТРИЗ // Концепт. – 2013. – Современные научные исследования. Выпуск 1.

9.Щербань П. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі// Початкова освіта. – 2009. – №9. - С.18.